Тимчасовий захист в ЄС — це спеціальний механізм прихистку в країнах ЄС, який було активовано щодо українців, які втікають від війни, Директивою ЄС 2001/55/ЕС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому.

Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року, що встановлює наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджує тимчасовий захист.

Отже, тимчасовий захист включає право на житло, освіту, працю (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має), соціальне забезпечення, медичну допомогу, але скористатися цими правами можна після реєстрації в обраному місці проживання в будь-якій країні ЄС (лише в одній). Статус встановлюється на один рік і може бути продовжений ще на два роки, а у разі зміни ситуації в Україні може бути припинений.

Отримання статусу тимчасового захисту у конкретній країні ЄС у зв’язку з війною в Україні є поважною причиною відсутності на робочому місці в Україні.

Держпраці наголошує, що збереження життя є поважною причиною, яка унеможливлює звільнення працівника.

(Більш детально з роз'ясненням Держпраці можно ознайомитися за посиланням https://dsp.gov.ua/faq/chy-mozhe-pratsivnyk-iakyi-otrymav-status-bizhentsia-v-inshii-kraini-prodovzhuvaty-perebuvaty-v-trudovykh-vidnosynakh-z-pidpryiemstvom-chy-obov-iazkovo-takoho-pratsivnyka-zvilniaty/).

За умови відсутності зв'язку з працівником, то до з'ясування причин і обставин його відсутності, роботодавець повинен за ним зберігати робоче місце та посаду. При цьому трудові відносини не припиняються, однак відсутність працівника на роботі не оплачується.

У випадку, якщо працівник може виконувати свою роботу за кордоном дистанційно, то він може продовжувати виконувати свої трудові обов'язки з відповідною оплатою.

За умови відсутності у працівника можливості працювати дистанційно, при цьому у роботодавця є потреба у виконанні відповідних трудових обов'язків, для збереження свого робочого місця працівник може взяти відпустку без збереження заробітної плати, щорічну відпустку, соціальні відпустки, тощо, а також ініціювати призупинення дії трудового договору.