На жаль, досвіду роз’єднаності в українського суспільства значно більше, ніж досвіду єднання. Однак зараз, під час повномасштабної війни, саме здатність триматися гуртом стає запорукою виживання. Це вірно як для окремих людей, так і для громад, і для всієї країни в цілому.

Профспілка металургів і гірників України підкреслює: тільки разом ми можемо вистояти! І наполегливо доносить цю думку до соціальних партнерів. Дуже важливо, щоб працівники, роботодавці та Держава були по одну сторону барикад. При цьому соціальний діалог між ними має проявлятися не у словах, а у справах – у дієвих заходах, спрямованих на збереження галузі, її підприємств та трудових колективів.
Звертаючись до урядової сторони, ПМГУ сформувала низку конкретних пропозицій, реалізація яких дозволить вітчизняному ГМК вистояти у найважчий період. Їхні основні вектори:

1. Спеціальний режим державної підтримки підприємств ГМК
ПМГУ пропонує запровадити для підприємств ГМК спеціальний режим державної підтримки – за принципами, аналогічними правовому режиму Defence City для ОПК, з обов’язковою прив’язкою до соціальних зобов'язань підприємств: збереження робочих місць і трудових колективів, своєчасної виплати заробітної плати, виконання колективних договорів та дотримання трудових прав працівників.
Такий режим може передбачати:
– податкові стимули, зокрема пільги із земельного податку та податку на нерухоме майно;
– прискорену амортизацію та стимули для інвестицій у модернізацію, енергоефективність і декарбонізацію;
– окремі механізми підтримки підприємств, виробничі потужності яких пошкоджені внаслідок війни або які перебувають у вимушеному простої.

2. Оплата праці та податкові стимули на прифронтових територіях
Працівники промислових підприємств на територіях активних або можливих бойових дій продовжують виконувати свої трудові обов'язки в умовах постійного підвищеного ризику для життя і здоров'я. Чинні системи оплати праці та оподаткування не повною мірою це враховують. ПМГУ пропонує:
– встановити на період воєнного стану додаткові виплати працівникам підприємств, які фактично працюють на територіях активних або можливих бойових дій;
– запровадити пільгове оподаткування таких виплат або заробітної плати працівників, які фактично працюють на відповідних територіях;
– передбачити податкові стимули для підприємств, які здійснюють такі виплати та зберігають робочі місця, з умовою спрямування частини отриманого економічного ефекту на підвищення заробітної плати.

3. Збереження кадрового потенціалу ГМК та бронювання працівників
Дефіцит кваліфікованих працівників стає одним із системних обмежень для роботи підприємств ГМК. Особливо гостро ця проблема постає на підприємствах із безперервними технологічними процесами та у гірничодобувному секторі.
ПМГУ пропонує збільшити можливості бронювання працівників підприємств ГМК, насамперед ГЗК та підприємств із безперервним технологічним циклом, з урахуванням дефіцитності професій і фактичної потреби у працівниках, необхідних для стабільної та безпечної роботи виробництва.
Окремої уваги потребує збереження кваліфікованих працівників підприємств, які через наслідки війни перебувають у тривалому вимушеному простої, оскільки втрата кадрового потенціалу суттєво ускладнить відновлення виробництва.

4. Вартість електроенергії та залізничні тарифи
Висока вартість електроенергії та залізничних перевезень безпосередньо впливає на собівартість продукції ГМК та її конкурентоспроможність.
Щодо електроенергії, ПМГУ пропонує опрацювати механізми зменшення цінового навантаження на енергоємні промислові підприємства та не допускати прийняття рішень щодо підвищення регульованих тарифів без оцінки їх впливу на промисловість і зайнятість.
Щодо залізничних тарифів, ПМГУ пропонує не допускати економічно необґрунтованого підвищення тарифів на вантажні перевезення АТ «Укрзалізниця», особливо в умовах обмежених можливостей експорту та високої вартості альтернативних логістичних маршрутів. Рішення щодо зміни тарифів мають прийматися після оцінки їх впливу на собівартість продукції, експорт та зайнятість і консультацій із представниками роботодавців та профспілок.

5. CBAM та захист українського ГМК на європейському ринку
ПМГУ пропонує продовжити переговори з Європейським Союзом щодо спеціальних умов застосування CBAM до української продукції з урахуванням наслідків війни, руйнування виробничої та енергетичної інфраструктури та обмежених інвестиційних можливостей підприємств.
Водночас необхідно відстоювати сприятливі умови доступу української металургійної продукції до ринку ЄС та залучати державні й міжнародні ресурси для модернізації та декарбонізації підприємств ГМК.

6. Захист працівників у разі заборгованості із заробітної плати
ПМГУ пропонує підтримати якнайшвидше доопрацювання та прийняття в цілому проєкту Закону України №9510 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця».
Прийняття законопроєкту має забезпечити створення дієвого механізму гарантування виплати працівникам заборгованості із заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця та функціонування відповідної гарантійної установи.

7. Внесення змін до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ від 1 серпня 1992 року №442
Порядок потребує внесення змін  в частині підготовки пропозицій щодо перегляду Списків  виробництв, робіт, професій,  посад  і  показників,  зайнятість  в  яких дає право на пенсію  за  віком  на  пільгових  умовах. Зокрема, ПМГУ пропонує передбачити можливість внесення клопотань спільною ініціативою всеукраїнських репрезентативних організацій роботодавців та репрезентативних всеукраїнських профспілок. Також, зважаючи на зміни повноважень ЦОВВ, органом, який подає на Кабінет Міністрів України відповідний проєкт рішення, визначити Мінекономіки.

8. Зміна підходів до роботи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» (№2220 від 21 квітня 2022 року) визначено, що на період воєнного стану вводиться обмеження розміру (одна мінімальна заробітна плата) та тривалості виплати допомоги по безробіттю (не більше 90 днів), що суттєво послаблює страховий принцип функціонування Фонду.
Такі зміни до законодавства були вчасні і доречні на початку повномасштабного вторгнення, проте у 2026 році вони гальмують відновлення ринку праці та знижують мотивацію безробітних звертатись за послугами державної служби зайнятості. Максимальний розмір допомоги по безробіттю у 8647 грн, що виплачується лише 90 днів, не є справедливим для безробітного, із заробітної плати якого сплачувались податки і збори у повному обсязі за весь період зайнятості. При цьому, для прикладу, зазначаємо, що за даними Держстату, у червні 2026 року середня номінальна заробітна плата штатних працівників в Україні становила 32783 гривні. Отже, в середньому працівник отримував страхову виплату у розмірі не більш як 27% від власного заробітку.
ПМГУ пропонує відновити повноцінну дію страхового принципу, закладеного у статтях 22 і 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у редакції, що діяла до набрання чинності Законом №2022, та повернути довоєнні підходи до визначення розміру і тривалості виплати допомоги по безробіттю.